Viribus unitis!
Чернівці — один із найвдаліших проектів Австро-Угорської корони, за правління якої, місто розвивалося нечуваними темпами. Побудова кам'яних будинків, водопроводу та каналізації, відкриття університету, залізниці, театру, різкий розвиток торгівлі та головне, становлення Чернівців, як міста європейського типу — все це задатки імперії Габсбургів.
Чернівці, безсумнівно, заснували статус наукового та культурного осередку Буковини. Вже зараз, вони по праву називається одним із найкращих міст України.
В Радянські часи всі будівлі нищилися свідомо, адже робітничий клас не потребував витонченої та «буржуазної» архітектури. На думку керівництва, ці будинки легко можна нівечити, ламати та перебудовувати, створюючи комунальні квартири. Серед типових споруд того періоду є магазин «Берізка» на вул. О. Кобилянської, що «гармонійно» зливається з іншими композиціями будівель, утворюючи єдине, ціле візуальне «задоволення». Римський архітектор Вітрувій твердив, що першоосновами архітектури є міцність, користь та краса. Висновок: архітектурою масове будівництво тогочасних придатних споруд явно не назвеш.
На наше щастя, незважаючи на все, більшість старої частини міста таки збереглися, і тепер коли ми самі собі господарі постає питання: чи вдається місту зберегти свою автентичність та той первинний вишуканий вигляд, що започаткували Габсбурги? Звичайно, мова іде не про те, щоб як і колись вул. Кобилянської мити милом та пускати тільки жителів з охайним взуттям, це є виявом крайнього фанатичного підтримуваннячистоти, і зараз здається абсурдом на недоречністю. В цьому справді немає потреби.
Опираюсь тільки на основне.
До 600-ліття нашого чудового міста ми стали свідками масштабності всіх робіт. Все реставровувалося, красилося та відновлювалося. Здавалося, місто знову повільно відроджується, набуває досконалого вигляду. Тепер, коли вже пройшло 5 років і чи не на кожному будинку в центрі облізла фарба, понівечена ліпнина та ін. Будівля, якій вже понад 100 років потребує правильної реставрації. Наймають некваліфікованих майстрів, видають дешеве, китайське та неякісне будівниче приладдя, від якого більше шкоди.
Та це лише поверхня, «лице» великої проблеми.
Слід зазначити і те, що влада не проводить роз'яснювальну роботу стосовно громадян, які теж не рідко самі псують зовнішні фасади будинків, замінюючи старі вікна на нові- нині модні металопластикові, різних кольорів та модифікацій. Теж саме можна сказати про вхідні двері. Кожні з них, є витвором мистецтва. Зі своїми орнаментами, особливою різьбою та певним стилем. Не рідко їх нищать, ставлячи потворні, метало-картонні. Насамперед, наше місто має змогу розвиватися та розцвітати за рахунок туризму. Наочним прикладом, є місто Львів. Яке, за даними сайту міста, цьогоріч відвідали 1,9 млн. туристів. Допустимо, середня сума, яку залишив подорожуючий 100 дол. А тепер уявімо, скільки коштів потрапляє в місцевий бюджет. Зароблену суму, легко можна потратити на відновлення міста, що в свою чергу, ще більше спонукатиме розквіт туризму в даному місті. Складається враження, що у Львові люди роблять все для себе та на довго. У нас — для позначки та на короткий час. Там безліч пішохідних вулиць, у Чернівцях — одна, але якби правильно відновити інші вулиці, то кожну можна було б порівняти з Панською. Чим же наприклад, їй поступається вул. Б. Хмельницького? Тільки тим, що для неї відведено значно меншу суму.
Зрозуміло, що для збереження автентичності Чернівців, необхідні спільні зусилля всієї громади. Тільки об'єднавшись та знайшовши вихід разом, місто може бути збереженим для нас та наступних поколінь.
Чернівці, безсумнівно, заснували статус наукового та культурного осередку Буковини. Вже зараз, вони по праву називається одним із найкращих міст України.
В Радянські часи всі будівлі нищилися свідомо, адже робітничий клас не потребував витонченої та «буржуазної» архітектури. На думку керівництва, ці будинки легко можна нівечити, ламати та перебудовувати, створюючи комунальні квартири. Серед типових споруд того періоду є магазин «Берізка» на вул. О. Кобилянської, що «гармонійно» зливається з іншими композиціями будівель, утворюючи єдине, ціле візуальне «задоволення». Римський архітектор Вітрувій твердив, що першоосновами архітектури є міцність, користь та краса. Висновок: архітектурою масове будівництво тогочасних придатних споруд явно не назвеш.
На наше щастя, незважаючи на все, більшість старої частини міста таки збереглися, і тепер коли ми самі собі господарі постає питання: чи вдається місту зберегти свою автентичність та той первинний вишуканий вигляд, що започаткували Габсбурги? Звичайно, мова іде не про те, щоб як і колись вул. Кобилянської мити милом та пускати тільки жителів з охайним взуттям, це є виявом крайнього фанатичного підтримуваннячистоти, і зараз здається абсурдом на недоречністю. В цьому справді немає потреби.
Опираюсь тільки на основне.
До 600-ліття нашого чудового міста ми стали свідками масштабності всіх робіт. Все реставровувалося, красилося та відновлювалося. Здавалося, місто знову повільно відроджується, набуває досконалого вигляду. Тепер, коли вже пройшло 5 років і чи не на кожному будинку в центрі облізла фарба, понівечена ліпнина та ін. Будівля, якій вже понад 100 років потребує правильної реставрації. Наймають некваліфікованих майстрів, видають дешеве, китайське та неякісне будівниче приладдя, від якого більше шкоди.
Та це лише поверхня, «лице» великої проблеми.
Слід зазначити і те, що влада не проводить роз'яснювальну роботу стосовно громадян, які теж не рідко самі псують зовнішні фасади будинків, замінюючи старі вікна на нові- нині модні металопластикові, різних кольорів та модифікацій. Теж саме можна сказати про вхідні двері. Кожні з них, є витвором мистецтва. Зі своїми орнаментами, особливою різьбою та певним стилем. Не рідко їх нищать, ставлячи потворні, метало-картонні. Насамперед, наше місто має змогу розвиватися та розцвітати за рахунок туризму. Наочним прикладом, є місто Львів. Яке, за даними сайту міста, цьогоріч відвідали 1,9 млн. туристів. Допустимо, середня сума, яку залишив подорожуючий 100 дол. А тепер уявімо, скільки коштів потрапляє в місцевий бюджет. Зароблену суму, легко можна потратити на відновлення міста, що в свою чергу, ще більше спонукатиме розквіт туризму в даному місті. Складається враження, що у Львові люди роблять все для себе та на довго. У нас — для позначки та на короткий час. Там безліч пішохідних вулиць, у Чернівцях — одна, але якби правильно відновити інші вулиці, то кожну можна було б порівняти з Панською. Чим же наприклад, їй поступається вул. Б. Хмельницького? Тільки тим, що для неї відведено значно меншу суму.
Зрозуміло, що для збереження автентичності Чернівців, необхідні спільні зусилля всієї громади. Тільки об'єднавшись та знайшовши вихід разом, місто може бути збереженим для нас та наступних поколінь.
0 коментарів