Апогей за Кафкою
Початок 20 століття — надзвичайно важкий та переломний момент. Наслідки війни, революції та встановлення тоталітаризму залишили свій відбиток на житті кожної людини. У тогочасних творах, які були «дзеркалом епохи», переосмислюється все минуле і посилюється прагнення до нового. Ні, тепер людина не є центром Всесвіту, людську істоту не так високо підносять як у минулі доби. Переосмислення завжди щось викреслює. Настав час приділити увагу своїм переживанням та асоціаціям. Синоніми цієї епохи — протест, епатаж та надреальність.
Один із найяскравіших представників «нової доби» Франц Кафка. Німецькомовний єврей, народжений в Празі, так і не віднайшов свого душевного спокою і всюди почувався ізгоєм. Тиранічний батько, хвороби та постійне відчуття самотності й відчуженості – все це лягло в основу песимістично налаштованих творів Кафки.
Новела «Перевтілення»- відображення внутрішнього переживання самого автора. Навіть не прочитавши біографію Кафки, можна це зрозуміти. Адже написати такий пронизаний горем та відчаєм твір могла б тільки та людина, яка переповнена таким відчуттям.
Справжня метаморфоза героя відбулася не того ранку, а значно раніше. Для того, щоб стати комахою не потрібні ні лапи, ні панцир, якщо сам вже давно існуєш як огидне створіння. Твір описує стан людини, яка тримає на своїх плечах всю сім’ю, є єдиним годувальником та постачальником коштів. Звичка — річ погана. І герой, і сім’я вже давно звикли до своєї позиції «зробити все» і «не при ділах». Надія та опора сім’ї, яка створила для всіх місце «під сонцем» раптом стала не в змозі заробляти гроші та перевтілилась в абсолютно не потрібну комаху. Батьки втратили до сина будь-який інтерес, хоча судячи з усього — їх він ніколи не цікавив, тільки щоб свій дохід додому приносив. Як наслідок, всі члени сім’ї знайшли роботу, мали змогу все оплатити. А огидна істота померла й вже не завдає клопотів. Весняна пора, служниця змітає зсохле тіло. Родина щаслива, пишуть листи — прохання наймачам щодо вихідного, збираються разом на прогулянку. Мати помічає, як подорослішала дочка і що вже час виходити заміж.
Ось така новела в декілька десятках сторінок, переказана за секунди з цінним уроком: Не варто жити для інших.
Є твори, які забуваються через пару місяців після читання. Є твори, з яких записуєш влучні цитати. А є ті твори, зміст який ти пам’ятаєш назавжди, тому що вони — відображення реальності. І як би це гірко не звучало, але таких комах серед нас безліч. І найгірше — прокинутися зранку і зрозуміти, що ти перетворився на істоту…
Один із найяскравіших представників «нової доби» Франц Кафка. Німецькомовний єврей, народжений в Празі, так і не віднайшов свого душевного спокою і всюди почувався ізгоєм. Тиранічний батько, хвороби та постійне відчуття самотності й відчуженості – все це лягло в основу песимістично налаштованих творів Кафки.
Новела «Перевтілення»- відображення внутрішнього переживання самого автора. Навіть не прочитавши біографію Кафки, можна це зрозуміти. Адже написати такий пронизаний горем та відчаєм твір могла б тільки та людина, яка переповнена таким відчуттям.
Справжня метаморфоза героя відбулася не того ранку, а значно раніше. Для того, щоб стати комахою не потрібні ні лапи, ні панцир, якщо сам вже давно існуєш як огидне створіння. Твір описує стан людини, яка тримає на своїх плечах всю сім’ю, є єдиним годувальником та постачальником коштів. Звичка — річ погана. І герой, і сім’я вже давно звикли до своєї позиції «зробити все» і «не при ділах». Надія та опора сім’ї, яка створила для всіх місце «під сонцем» раптом стала не в змозі заробляти гроші та перевтілилась в абсолютно не потрібну комаху. Батьки втратили до сина будь-який інтерес, хоча судячи з усього — їх він ніколи не цікавив, тільки щоб свій дохід додому приносив. Як наслідок, всі члени сім’ї знайшли роботу, мали змогу все оплатити. А огидна істота померла й вже не завдає клопотів. Весняна пора, служниця змітає зсохле тіло. Родина щаслива, пишуть листи — прохання наймачам щодо вихідного, збираються разом на прогулянку. Мати помічає, як подорослішала дочка і що вже час виходити заміж.
Ось така новела в декілька десятках сторінок, переказана за секунди з цінним уроком: Не варто жити для інших.
Є твори, які забуваються через пару місяців після читання. Є твори, з яких записуєш влучні цитати. А є ті твори, зміст який ти пам’ятаєш назавжди, тому що вони — відображення реальності. І як би це гірко не звучало, але таких комах серед нас безліч. І найгірше — прокинутися зранку і зрозуміти, що ти перетворився на істоту…
1 коментар
Байдужість вбиває людину щвидше ножа.