Роковини буковинської письменниці
27 листопада — знаменна дата для поціновувачів творчості великої буковинської письменниці. Рівно 150 років тому, на світ з'явилася справжня царівна мистецького слова й вічний борець за рівноправ'я жінок — Ольга Юліанівна Кобилянська.
Хоч народилася Ольга в м. Гура-Гумора (сучасна румунська територія), її життя неабияк пов'язано з нашими мальовничими Чернівцями. Майбутня письменниця неодноразово змінювала чернівецькі адреси, та в одному з цих будинків зараз діє літературно-меморіальний музей письменниці, в якому є багато цінних та цікавих речей Кобилянської. Найцінніший експонат – особистий щоденник, який Ольга писала впродовж 7 років. Дослідники стверджували, що читаючи її записи, письменницю можна охарактеризувати як самозакохану та нарцистичну, проте завжди відверту. Записи не були орієнтовані на широкий загал читачів, а виключно для себе. У цьому щоденнику Ольга писала про своє перше кохання, робила перші спроби віднайти себе як письменницю.
Жаль, за своє життя Кобилянська так і не створила сім'ю. Велике значення в її житті мав Осип Маковей, який стимулював її творчість, увів у культурне середовище та при цьому залишався хорошим другом. Однак, коли дружба переросла в більші почуття — Маковей несподівано одружився з іншою. Це назавжди залишило неабиякий біль в серці жінки. Чому Маковей раптом вирішив не пов'язувати своє майбутнє з Ольгою? Цілком можливо, що він розумів, що не зможе жити з “новою” сильною жінкою з прогресивними поглядами. Адже така сильна особистість шукала собі міцної опори. До речі, такої ж риси вона бажала бачити в своїх подругах. Кобилянська впродовж життя шукала ідеалу, розподіляла ідею надлюдини німецького філософа Ніцше, яка здатна переступити загальноприйняту мораль й кинути виклик застарілим стереотипам та нормам.
Чи сприймали серйозно твори письменниці з самого початку? Неодноразово її звинувачували у відбитку на ранніх творах німецької культури, у наївності творів, що нагадують дівчачі записи в щоденнику. Проте, усі героїні Ольги непересічні, вольові, впевнені в собі. Це зараз, надворі 21 століття й у нашій державі гендерна рівність, але раніше світ жінки обмежувався тільки дитиною, церквою та кухнею. Тому, “Людина” й “Царівна” Кобилянської з'явились, наче грім посеред чистого неба й зазвучали надто грізно, революційно, як для тієї патріархальної доби.
Померла Ольга Кобилянська 21 березня, 1942 в м. Чернівці. У Чернівцях музично-драматичний театр та найгарнішу вулицю названо саме на честь Ольги Юліанівни. На будинках, в яких проживала письменниця встановлено меморіальні дошки. Навіть, не отримавши потрібної освіти, не знаючи щастя в особистому житті, — Кобилянська все-таки постала перед нами як визначний митець, володарка своєї епохи, а кожен її новий твір вражав своєю довершеністю у порівнянні з попередніми. Її хвилювало життя буковинського селянства та інтелігенції, вона вивчала і вшановувала рідну мову, бо була українкою в душі, справжньою патріоткою, борцем за волю.
Хоч народилася Ольга в м. Гура-Гумора (сучасна румунська територія), її життя неабияк пов'язано з нашими мальовничими Чернівцями. Майбутня письменниця неодноразово змінювала чернівецькі адреси, та в одному з цих будинків зараз діє літературно-меморіальний музей письменниці, в якому є багато цінних та цікавих речей Кобилянської. Найцінніший експонат – особистий щоденник, який Ольга писала впродовж 7 років. Дослідники стверджували, що читаючи її записи, письменницю можна охарактеризувати як самозакохану та нарцистичну, проте завжди відверту. Записи не були орієнтовані на широкий загал читачів, а виключно для себе. У цьому щоденнику Ольга писала про своє перше кохання, робила перші спроби віднайти себе як письменницю.
Жаль, за своє життя Кобилянська так і не створила сім'ю. Велике значення в її житті мав Осип Маковей, який стимулював її творчість, увів у культурне середовище та при цьому залишався хорошим другом. Однак, коли дружба переросла в більші почуття — Маковей несподівано одружився з іншою. Це назавжди залишило неабиякий біль в серці жінки. Чому Маковей раптом вирішив не пов'язувати своє майбутнє з Ольгою? Цілком можливо, що він розумів, що не зможе жити з “новою” сильною жінкою з прогресивними поглядами. Адже така сильна особистість шукала собі міцної опори. До речі, такої ж риси вона бажала бачити в своїх подругах. Кобилянська впродовж життя шукала ідеалу, розподіляла ідею надлюдини німецького філософа Ніцше, яка здатна переступити загальноприйняту мораль й кинути виклик застарілим стереотипам та нормам.
Чи сприймали серйозно твори письменниці з самого початку? Неодноразово її звинувачували у відбитку на ранніх творах німецької культури, у наївності творів, що нагадують дівчачі записи в щоденнику. Проте, усі героїні Ольги непересічні, вольові, впевнені в собі. Це зараз, надворі 21 століття й у нашій державі гендерна рівність, але раніше світ жінки обмежувався тільки дитиною, церквою та кухнею. Тому, “Людина” й “Царівна” Кобилянської з'явились, наче грім посеред чистого неба й зазвучали надто грізно, революційно, як для тієї патріархальної доби.
Померла Ольга Кобилянська 21 березня, 1942 в м. Чернівці. У Чернівцях музично-драматичний театр та найгарнішу вулицю названо саме на честь Ольги Юліанівни. На будинках, в яких проживала письменниця встановлено меморіальні дошки. Навіть, не отримавши потрібної освіти, не знаючи щастя в особистому житті, — Кобилянська все-таки постала перед нами як визначний митець, володарка своєї епохи, а кожен її новий твір вражав своєю довершеністю у порівнянні з попередніми. Її хвилювало життя буковинського селянства та інтелігенції, вона вивчала і вшановувала рідну мову, бо була українкою в душі, справжньою патріоткою, борцем за волю.
0 коментарів